Інститут фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України
Національна академія наук України

Пошук

Безымянный

 

Член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук професор, Михайло Федорович Дейген (1918-1977) – видатний вчений в галузі фізики твердого тіла та радіоспектроскопії. Народився у м. Хмельницькому. У 1940 році закінчив фізичний факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка. Його перша наукова робота про асиметрію конденсації пари на іони різного знаку, виконана у 1938 р., коли він був студентом, мала важливе значення для розробки теорії камери Вільсона.
З 1947 р. по 1960 р. М.Ф.Дейген працював в інституті фізики АН УРСР, де займався розробкою електронної теорії кристалів. Разом з відомим фізиком-теоретиком С.І.Пекаром ним була розвинута концепція деформаційного потенціалу, яка описувала взаємодію електрона з акустичними коливаннями гратки. Продовжуючи цю роботу М.Ф.Дейген вводить поняття самоузгодженого електронно-деформаційного стану – конденсона. Застосована ним до метал-аміачних розчинів теорія поляронів дозволила пояснити їх магнітні та оптичні властивості. Була розвинута теорія локальних електронних центрів і екситонів на поверхні напівпровідників. У цей період М.Ф.Дейгеном був виконаний також цикл робіт, який став основою його докторської дисертації «Исследование по теории локальных состояний электронов в диэлектриках и полупроводниках», захищеної ним у 1959 р. Подальші дослідження М.Ф,Дейгена були присвячені створенню теоретичних основ радіоспектроскопії неметалевих кристалів, зокрема, електронного парамагнітного резонансу (ЕПР), подвійного електронно-ядерного резонансу (ПЕЯР) та параелектричного резонансу (ПЕР).
У 1961 р. Михайло Федорович очолив відділ радіоспектроскопії в Інституті напівпровідників АН УРСР, яким керував 16 років. Цей відділ, в якому успішно співпрацювали теоретики та експериментатори, став основою започаткованої М.Ф.Дейгеном Київської школи радіоспектроскопії, яка широко відома у наукових колах до цього часу. Семінар відділу, де доповідали провідні вітчизняні та зарубіжні вчені та обговорювалися найновітніші наукові досягнення, став загальноміським. Під керівництвом Михайла Федоровича М.О.Рубаном було створено перший в СРСР спектрометр ПЕЯР з показниками набагато кращими ніж у світових аналогів. На цьому спектрометрі було проведено унікальні дослідження ПЕЯР далеких від парамагнітного центра ядер, динамічних та електропольових ефектів. На основі одержаних результатів М.Ф.Дейгеном разом з С.І.Пекаром і В.Г.Грачовим було розроблено новий метод розрахунку структури енергетичних зон у кристалах по даним ПЕЯР. Михайлом Федоровичем був запропонований принципово новий радіоспектроскопічний метод дослідження – подвійний електронно-ядерний магніто-акустичний резонанс, який через декілька років був втілений у дослідницьку практику.
Разом з учнями М.Ф.Дейгеном була розвинута теорія зовнішніх впливів (електричне поле, тиск, температура) на спектри магнітних резонансів, яка дозволила одержати інформацію про локальні електричні поля, зсув атомів поблизу парамагнітного центру, локальних модулях пружності. На основі вивчення взаємодії електронної плазми з парамагнітними центрами були запропоновані нові види релаксаційних процесів в твердих тілах. М.Ф,Дейгеном започатковано дослідження методами радіоспектроскопії сегнетоелектричних матеріалів.
Багато років Михайло Федорович був членом Наукових рад Академії наук СРСР по теорії твердого тіла, фізиці напівпровідників, радіоспектроскопії твердого тіла, виконував обов’язки заступника головного редактора «Українського фізичного журналу», читав лекції у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка. Він автор біль ніж 200 наукових праць та декількох колективних монографій. Серед учнів М.Ф.Дейгена 3 члена-кореспондента НАН України, понад 20 докторів наук і декілька десятків кандидатів наук, які успішно працюють у різних країнах світу.